Не заборонити, а обмежити: як батькам і підліткам встановити здорові правила користування соцмережами

 То як, батьки, готові приборкати соцмережі та їхній прихований вплив на вас і ваших дітей? Ми вже писали про те, що відбувається в нашому мозку, коли ми безконтрольно скролимо френд-стрічку. Тепер час переглянути родинні звички користування смартфонами і встановити нові правила. Сімейний психотерапевт Катерина Глушенко пояснює, чому заборонити соцмережі для підлітків не вийде, а от контролювати їхній час зі смартфонами можна і треба.

Чому соцмережі такі важливі для підлітків?

Підліткам завжди важливо почуватися частиною спільноти. Ми називаємо це «референтна група» — однолітки, цінності та інтереси яких підліток поділяє. У всі часи підліткові спільноти мали свій набір якостей та ознак для демонстрації того, що ти крутий і важливий. У певний час це були відеоігри, наприклад. Для сучасних підлітків такою ознакою є культура соцмереж в інтернеті: YouTube-канали, блогери, подкасти, тіктокери тощо. Підписатися на крутого блогера і стежити за його життям — це дає підлітку відчуття причетності до чогось більшого, до спільноти, що поділяє цінності та інтереси.

Водночас соцмережі — простір, де можна показати себе світові тим боком, який мені вигідний: успішне, насичене та яскраве життя. А отже, це спосіб зібрати лайки і підвищити свою самооцінку. Маємо розуміти: підлітки в усі часи хотіли і потребували схвалення від однолітків. Просто раніше вони отримували це у дворі свого будинку, на спортивних секціях чи творчих гуртках, а тепер — у соцмережах.

Виходить, соцмережі замінюють реальні ситуації, де підліток може самоутвердитись?

І так, і ні. Якщо в підлітка є можливості для самовираження через спортивні, творчі, мовні заняття, свої хобі чи інтереси, тоді соцмережі стають додатковим, а не головним простором для самореалізації. Якщо в родині є повага до сепарації підлітка, є прийняття підлітка і його самовираження у той спосіб, який він обирає, якщо є коло спілкування і довірливі стосунки, то підліток отримує баланс підтримки, схвалення, заохочення і зворотного зв’язку від однолітків у реальних стосунках. Тоді йому буде достатньо години на день у соцмережах, щоб зробити власний update подій, що в кого з друзів трапилося за день.

Чому ми так любимо підглядати за чужим життям у соцмережах?

Нам завжди було цікаво дізнаватися і дивитися, як живуть інші люди. Для цього є біологічне підґрунтя — так розвивається суспільство: ми дивимося на інших людей, щось підглядаємо і запозичуємо собі. Це майже те саме, що переглядати цікавий красивий фільм або серіал: там є емоції, насичене життя і меседж: «Можливо все, що завгодно, варто лише захотіти і докласти зусиль». Нам подобається дивитися на таку альтернативну реальність, особливо якщо своя не дуже влаштовує. Для підлітка це візуалізація бажаного життя. Раніше з тієї ж причини підлітки зачитувалися любовними або пригодницькими романами — тікали в інший світ. Соцмережі дуже вміло грають на наших потребах і слабкостях.

Чому підліткам так складно контролювати час у соцмережах?

Це проблема не лише підлітків, а й дорослих. Адже коли ми поринаємо в соцмережі, то втрачаємо контакт із реальністю. Ми відчуваємо плин часу через тіло: відстежуємо, що робимо, які зміни в тілі відбулися (наприклад, я хочу пити, я вже зголоднів). Час для нас — це поєднання тактильних і кінестетичних відчуттів від різних органів. Коли ж ми скролимо екран, наша увага повністю там, тому час ніби зникає.

Коли у підлітків з’являється надмірне бажання «зависати» в соцмережі?

Залежність від соцмереж виникає як альтернатива прив’язаності: коли підлітку бракує близьких довірливих стосунків. Інша небезпека соцмереж — вони гарантують віддаленість і анонімність усього, що ми там пишемо. Одна справа — сказати щось людині у вічі, зовсім інша — коли можна сховатися за ніком і написати все, що завгодно. Така анонімність у соцмережах спонукає до вільнішого висловлення негативних оцінок, думок, коментарів, хейтерства. Якщо у фізичному просторі підлітка (вдома, серед друзів) не підтримується культура прийняття негативних почуттів (роздратування, гніву, незадоволення), то все це буде зливатися туди, де можна — у соцмережі. Завдання батьків — не заборонити соцмережі: будьмо реалістами — у нас не вийде, та й не треба. Натомість варто допомогти підліткам бути більш свідомими користувачами соцмереж: контролювати свій час, зважувати, що вони постять і шерять, як коментують своїх друзів.

Надмірне «зависання» у соцмережах не з’являється раптом у підлітковому віці. Батьки, які частенько самі після роботи «залипають» у телефони чи планшети, не дають дітям прикладу іншого проводження часу чи реалізації себе. Якщо маленька дитина має вибір: погратися з реальним дорослим чи пограти у гру на планшеті, вона завжди обере живу людину. Але часто ми кажемо їй: «Я зараз зайнята, візьми гаджет побався». Тож коли бачимо підлітка, що не підводить голови від смартфона, маємо визнати: ця проблема вимагала уваги батьків уже давно.

Як встановити для підлітків дієві та адекватні правила користування соцмережами?

Починати треба не з підлітків, а із себе

Вимагати, щоб підліток читав книжку чи займався чимось корисним, поки мама і тато скролять френд-стрічку — погодьтеся, це подвійні стандарти. Які б правила ви не запропонували вдома, будьте готові виконувати їх самі, інакше вони не працюватимуть. Якщо ваші діти зараз маленькі, саме час встановити родинний консенсус щодо користування смартфонами. Від найменшого віку дитина має знати, що в батьків є час на неї: грати в активні ігри, гуляти, займатися чимось творчим чи спортивним разом. Усе це гарантує, що в підлітковому віці гаджет і соцмережі не будуть такими привабливими.

Спершу обговорити, потім встановлювати правила

Пам’ятайте, ви маєте право встановлювати родинні правила з міркувань безпеки та здоров’я дітей. Це не робить вас поганими батьками, це робить вас і дітей відповідальними користувачами цифрових технологій. Усі правила слід спершу обговорити в родинному колі, щоб усі погодилися їх виконувати.

Жодних смартфонів за столом

Коли ви їсте родиною, це час для живого спілкування і уваги одне до одного: поділитися, як минув день, пригадати смішні або сумні моменти. Можливо, це потребуватиме зусиль від батьків, але це того варте.

Жодних гаджетів перед сном

Вимикайте всі джерела блакитного світла — планшети, телефони, комп’ютери щонайменше за 1–2 години до сну. Це потрібно нашому мозку, щоб він заспокоївся і приготувався до сну. Можна встановлювати обмеження в налаштуваннях роутера: щоб сигнал Wi-Fi вимикався о певній годині і починався період без гаджетів.

Жодних зарядок біля ліжка

Виділіть місце для зарядки гаджетів у кімнаті, де ви не спите. Хай це буде не біля дивана чи ліжка, щоб прибрати спокусу потягнутися рукою до телефона, що стоїть на зарядці, поки лежиш і відпочиваєш.

Обмежений час на соцмережі

Виділіть час посеред дня, коли соцмережі дозволені. Зараз про це складно говорити, адже навчання дітей теж перейшло в онлайн. Тому треба розділяти час перед екраном для навчання і час у соцмережах для розваги. Раджу для навчання мати гаджет, на якому немає жодних розважальних додатків чи соцмереж, щоб у підлітка не було можливості «завтикати» у стрічку, поки йде урок. Або ставити «батьківський контроль» на такі додатки на час навчання.

Домовтеся з підлітком про 30–40 хвилин соцмереж на день для розваги. Ставте таймер або будильник, який сповістить, що час вийшов. Тут батькам важливо усвідомити: у цій ситуації саме дорослі мають бути більш дисциплінованими — не тіште себе надією, що підліток відразу виконуватиме ваші домовленості і відкладе смартфон через 40 хвилин. Батьки мають проявляти відповідальність і нагадати самим собі, що треба прослідкувати за дотриманням правил.

За матерілами інтернет-ресурсу - https://osvitoria.media/experience/ne-zaboronyty-a-obmezhyty-yak-batkam-i-pidlitkam-vstanovyty-zdorovi-pravyla-korystuvannya-sotsmerezhamy/

Поради психолога. Як оптимально організувати дистанційне навчання дитини. Пам’ятка для батьків

 Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: вчителів, учнів та батьків. Свої поради батькам, як організувати дистанційне навчання дитини вдома так, щоб навчання було ефективним і дитина при цьому отримала задоволення, дає дитячий психолог, засновниця проєкту «Сила Казки» Аніта Вайаканті.

Зараз більшість школярів перейшло на навчання онлайн. Це правильне рішення під час пандемії, АЛЕ! Організація навчального процесу онлайн відрізняється від очного навчання дітей. В першу чергу тим, що дітям СКЛАДНІШЕ ВЧИТИСЯ ДОМА. Кожна третя дитина перебуває у стресовому стані / тривозі, пов’язаній зі сформованими обставинами.

Однією зі складових стресу є втрата тієї стабільності та структурованості (зрозумілості), яка була, коли дитина мала чіткий режим, розклад і розуміння, що за чим йде.

Зараз цього немає. Натомість є купа обмежень: на вулицю не ходи; мій руки; обличчя не чіпай; не гуляй; питання не став тощо.

Стрес і тривога, яку можуть відчувати діти, безумовно буде і вже відбивається на їхній пізнавальній активності (допитливості), навчальній мотивації, успішності.

Стрес — це не найсприятливіший ґрунт для розвитку. Для того щоб допомогти дитині створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, пропонуємо такі кроки.

1. Скласти чіткий розклад / режим.

Стабільність і зрозумілість — це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. А адже саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад для дитини. Повісьте його на видноті, намагайтеся дотримувати режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.

2. Організувати робочу зону.

Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок + навушники. Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло — яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.

3. Організувати форму.

Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і переключитися на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг. Це якась уніформа, що допомагає не забувати, де ти і що ти робиш.

4. Робити перерви.

Фокус уваги школяра на відеоконференції / уроці 20 хвилин. Не більше. У старших школярів 30 хвилин і то у разі внутрішньої мотивації й інтересу до предмета. Скільки триває видеоурок? 40? 45 хвилин? Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах).

Братися до виконання домашньої роботи, яку чомусь задають в онлайн-школі, доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.

5. Заохочувати спілкування з однолітками.

Провідна діяльність школярів середніх і старших класів — це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші) звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції.

Заохочуйте спілкування, розмови, скайп-колли, можливо, навіть якісь ігри онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками (безпечно, звісно ж).

6. Знизити очікування і вимоги.

Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і вчитися як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина / дочки погіршилася — НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками.

Дітям складно. Якщо ми ще будемо стояти у них над душею, вимагаючи тільки позитивних оцінок, то це посилить їхню тривогу, погіршить стосунки з ними.

Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переосмислення своїх вимог стосовно дитини.

7. Мотивувати і помічати успіхи.

Не змушуємо дитину, а мотивуємо! Водночас не забуваємо відзначати її успіхи. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте.

Ось такі базові та найнеобхідніші правила, що допоможуть правильно організувати процес дистанційного навчання.

За матеріалами інтернет-ресурсу - http://osnova.com.ua/news/1978-%D0%9F%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B0._%D0%AF%D0%BA_%D0%BE%D0%BF%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD

13 звичок батьків, які дають дітям шанс бути успішними.

 

13 звичок батьків, які дають дітям шанс бути успішними

Всі хороші батьки хочуть, щоб їхні діти були успішними. Вони сподіваються надати своїм дітям інструменти, необхідні для досягнення високих цілей і жити щасливим, комфортним життям. Але це набагато легше сказати, ніж зробити!

Бути батьком як таким — це стрес, просто сам по собі. Додайте тиск на створення вищих шансів на успіх вашої дитини до купи ваших обов’язків, і все це може бути досить пригнічуючим.

На щастя, діти здатні досягти успіху без фантастичних занять, дорогих приватних репетиторів і занадто високих очікувань. Є багато того, що ви можете почати робити сьогодні, щоб прищепити їм краще життя.

Ось 13 звичок батьків, які дають дітям шанс бути успішними.

1. Вони сприяють тісним батьківським стосункам

Для того, щоб діти могли впоратися зі світом, вони повинні спочатку відчути, що у них є безпечні та надійні стосунки зі своїми батьками та сім’єю. Цей зв’язок створює для них міцну основу і дозволяє їм краще справлятися зі світом. Згідно з дослідженням, проведеним Університетом Міннесоти, позитивний вплив стабільних і люблячих стосунків між батьками та дітьми був доведений дослідженнями, які дозволили отримати наступні довгострокові результати:

• Кращі академічні результати в дитинстві
• Досягти вищого академічного рівня в зрілому віці
• Створювати більш здорові стосунки з іншими людьми
• Виховувати своє майбутнє потомство здоровим і сприятливим чином.

2. Вони читають своїм дітям

Читання казок на ніч — це просте, рутинне завдання, про яке більшість не замислюється. Більшість дітей швидко переростуть його. Проте, Британське дослідження показало, що воно дає позитивні результати в інтелектуальному зростанні дітей.

Ось деякі з переваг, які виходять в результаті:

• Краще читання, грамотність і мовні навички до початкової школи
• Вищі результати академічного тесту
• Швидший прогрес в орфографії, лексиці та математиці

3. Успішні батьки приділяють увагу

Попри те, що може підказати позитивне мислення, дарування дитині безлічі подарунків не замінить щирого слухання. Дослідження, проведені у 2014 році в Університеті Делавера, показали, що увага до цього допомагає дітям:

• З більшою ймовірністю стати успішними
• Встановлювати більш здорові взаємостосунки
• Домогтися кращих результатів академічного тесту
• Мати схильність до продовження вищої освіти

4. Вони змушують дітей виконувати роботу по дому (прищеплюють успішну трудову етику)

Це спокусливо дозволити Вашій дитині зосередитися на навчанні або роботі й займатися домашніми справами самостійно. Проте, Гарвардське дослідження довело, що це призводить до того, що діти не вчаться робити свій внесок і допомагати своїм одноліткам.

Замість цього краще навчити своїх дітей виконувати роботу по дому, і нехай вони допоможуть вам управляти будинком. Ця відповідальність вчить ваших дітей розуміти, що означає брати участь в житті. Дослідження також показало, що діти, задіяні в роботі по дому, стають:

• Більш чутливі
• Кращі співробітники та співробітники
• Мають більше здатності самостійно справлятися із завданнями

5. Вони обмежують час перегляду телевізора

Дослідження, проведене Університетом штату Огайо у 2011 році, показало, що у дітей, які проводять більше часу за переглядом телевізора, розвиваються погані навички спілкування. Час, витрачений на перегляд телевізора, також обернено пропорційно скорочує час спілкування батьків і дітей. Замість цього спробуйте зробити наступне:

• Скоротити час перегляду телебачення, та інтернету

Навіть якщо ви дивитеся одне і те саме шоу разом, переважний вплив телебачення на комунікативні навички вашої дитини все ще залишається проблемою. Це тому, що і батьки, і діти не спілкуються, коли пасивно дивляться шоу.

• Читайте разом

Спільне читання та обговорення історії не тільки створює здорове середовище спілкування, а й сприяє встановленню тісніших зв’язків між батьками та дітьми.

• Грайте разом

Гра з іграшками для дітей — це ще один відмінний способів навчити дитину спілкуванню і соціальним навичкам, а також зміцненню стосунків між батьками та дітьми.

6. Вони заохочують сміливість в особистісних якостях

У 2013 році психолог з Університету Пенсільванії виявив і визначив, що «мріяти» – це риса особистості, орієнтована на успіх, яка підштовхує людину до збереження позитивного мислення і досягнення довгострокових цілей. Що більшість людей не розуміє, так це те, що не кожен здатний уявити та присвятити себе майбутньому, якого він хоче. Батьки повинні вчити та розвивати ці навички в дитинстві, а потім заохочувати їх у міру дорослішання і досягнення цілей.

7. Вони покладають великі очікування

Установка неможливих стандартів ніколи не є здоровою, в першу чергу, якщо Ви не надаєте своїм дітям ніякої підтримки. Проте, дослідження, проведене у 2001 році Каліфорнійським університетом, показало, що підтримка позитивного мислення і високих очікувань від ваших дітей є необхідним. Воно може викликати ефект Пігмаліона і створити Едіпів ефект, заснований на ваших очікуваннях.

Незалежно від рівня доходу діти батьків з високими очікуваннями:

• Мають вищу успішність
• Кращий результат за стандартизованими тестами
• Будуть більш схильні відвідувати інститут

8. Вони практикують авторитетне виховання

З трьох стилів виховання, які були виявлені дослідженням з Каліфорнійського університету, авторитетний стиль виховання часто є тим, який дає найбільш сприятливий результат. Цей результат означає, що батько:

• Не є авторитарним

Батьки, які практикують авторитетне виховання дітей, уникають примушувати своїх дітей відповідати їхнім конкретним ідеалам. В результаті їхні діти не відчувають себе контрольованими або обмеженими.

• Спрямований

Фахівці-практики цього батьківського стилю забезпечують надійну основу і тверді керівні принципи. Це дає дитині структуру, до якої вона може звернутися і якої вона може керуватися в процесі навчання, щоб розвинути свою власну.

• Заохочують незалежність

Хоча дитині спочатку встановлюються суворі обмеження, ці обмеження поступово слабшають у міру дорослішання дитини. Дитину також заохочують встановлювати, розвивати та підтримувати свої власні межі, коли вони стають більш зрілими.

9. Вони навчають соціальним навичкам

Як виявилося, дослідження Університету Дюка та Університету штату Пенсільванія довели, що прищеплення хороших соціальних навичок в дитинстві краще готує  дітей до майбутнього. Це не повинно викликати подиву, враховуючи, що одним з важливих аспектів виховання дітей є забезпечення готовності дитини до суспільства.

Дорослі з хорошими соціальними навичками більш схильні до:

• Швидше знайти хорошу роботу
• Здобути вищу освіту
• Бути більш емоційно зрілим
• Бути більш співчуваючими та співпереживаючими
• Співпрацювати краще з колегами
• Уміють розв’язувати проблеми.

10. Вони допускають невдачу

Це спокуса мікрокерувати життям дитини, щоб уникнути розчарувань, пов’язаних з невдачами. Проте, дослідження в області виховання дітей довели, що насправді це погане виховання дітей, і воно може мати руйнівний ефект, який триває довгий час до дорослого життя.

Це особливо актуально, коли більшість батьків з мікрокерування закінчують тим, що виконують завдання для своїх дорослих дітей, наприклад, записуються на прийом до лікаря. Хоча це показує деякі незначні позитивні ефекти, такі як зростання успішності в інституті та пошуку роботи, багато хто з цих дітей в кінцевому підсумку не можуть жити незалежно від своїх батьків.

Читайте також: У строгих мам виростають успішні діти, a у добрих – нероби

З іншого боку, діти, які стикаються з невдачею, відповідної їхньому віку:

• Більш схильні використовувати позитивне мислення перед лицем боротьби
• Більш впевнені в собі, при виконанні завдань
• Краще справлятися з тривогою і депресією
• Краще сприймають невдачі.

11. Вони працюють — особливо матері

Боротьба і негаразди працюючих батьків — це не те, над чим треба знущатися. Дослідження, проведене Гарвардської школою бізнесу, показали, що діти працюючих батьків — зокрема, матерів — більш схильні до цього:

• Залишатися в школі довше
• Заробляти краще
• Допомагати більше з доглядом за дітьми та домашніми справами
• Займають кращі посади

12. Вони вчать самоконтролю

Дослідження, проведене протягом 32 років і опубліковане у виданні «Proceedings of the National Academy of Sciences», встановило, що навчання дітей контролю над своїми імпульсами не тільки робить їх більш стабільними, а й призводить до позитивного результату:

• Краще здоров’я. Діти з хорошим самоконтролем будуть вести здоровий спосіб життя і будуть більше схильні уникати хворих перекусів і розвивати здоровий спосіб харчування.
• Більше грошей. В результаті того, що в дитинстві у них покращився контроль над імпульсами, ці діти стають дорослими, які з меншою ймовірністю будуть витрачатися без необхідності.
• Краща поведінка. Дорослі з найкращим самоконтролем менш схильні до імпульсивної, небезпечної або проблемної поведінки.

13. У батьків хороші стосунки

Аргументи та конфлікти неминучі практично в будь-яких стосунках. Однак дослідження, проведене Університетом Іллінойсу, показало, що діти батьків в конфліктних ситуаціях часто живуть гірше, ніж їх однолітки, незалежно від сімейного стану зазначених батьків.

В результаті, ймовірно, для ваших дітей краще всього зробити наступне:

• Врегулювати конфлікт спокійно і швидко. Дослідження показали, що конфлікт негативно впливає на дітей і призводить до поганої адаптації дітей.
• Не уникайте неминучого розлучення. Якщо вам і вашому партнерові корисніше залишатися на відстані, то немає сенсу залишатися разом для ваших дітей. Негативні наслідки конфлікту матимуть сильніший вплив на ваших дітей, ніж розлучення.
• Підтримувати мінімальний контакт. Не всі розлучення доброзичливі. Якщо кожен контакт призводить до конфлікту між Вами та Вашим партнером, краще звести до мінімуму цей контакт, щоб уникнути негативного впливу на Ваших дітей.

Це були 13 звичок батьків, які дають дітям шанс бути успішними.

Ви не дотримуєтеся цих звичок? Не турбуйся! Ніколи не пізно почати, і ваша дитина все одно отримає користь від поступового включення цих звичок у ваше життя. Ваша любов, підтримка і ніжна турбота про них внесуть великий внесок в їхнє майбутнє.

Пам’ятайте, що ваша дитина — це унікальна, індивідуальна особистість. Її шанси на успіх зростають, коли її підтримують і дарують безумовну любов — і, звичайно, коли її добре виховують! Але майте на увазі, що стереотипні уявлення про успіх не є обов’язковими для Вашої дитини, щоб жити щасливим, здоровим життям.

За використанням інтернет-джерел.

Розвиваючі завдання.

 Скопіюйте посилання, що знаходиться нижче, вставте в пошук в google -

швидко-повільно: https://www.youtube.com/watch?v=9eYUr3yhbIs&feature=youtu.be&ab_channel=%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D0%A6%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BE

Уроки читання. Голосні ідуть у гості-

https://www.youtube.com/watch?v=I2GuGWKke70&feature=youtu.be&ab_channel=%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D0%A6%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BE

Уроки читання із жабенятком (озвучено). Читання складів -

https://www.youtube.com/watch?v=_VbRErcIWIM&feature=youtu.be&ab_channel=%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D0%A6%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BE

Подорож із літерами. Читання складів та простих слів-

https://www.youtube.com/watch?v=QfmyNIDeJAI&feature=youtu.be&ab_channel=%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D0%A6%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BE

Планети Сонячної системи. Цікаві факти про планети. Дітям про планети -

https://www.youtube.com/watch?v=ITub7NYgY2Y&feature=youtu.be&ab_channel=%D0%AF%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%93%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%BE%E2%80%93%D0%A6%D1%96%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B8%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9

Казка про звуки. Класифікація звуків (голосні, глухі, дзвінкі) -

https://www.youtube.com/watch?v=DsSNePK3VLA&feature=youtu.be&ab_channel=%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%A7%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA

Нейропсихологічна гра "Майстерні руки" (повтори, якщо зможеш)

 Скопіюйте посилання, що знаходиться нижче, вставте в пошук в google - і спробуйте!

https://www.youtube.com/watch?v=H3jbfL0zUYo&feature=youtu.be&ab_channel=CreativeTeacher

ПСИХОЛОГІЯ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ ТА СПОСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ .

ПСИХОЛОГІЯ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ ТА СПОСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Тетяна Стецієнко

практичний психолог

Сумський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 1 «Ромашка»

 

Дитинство – це важливий етап у житті людини, впродовж якого активно формується особистість, що нерідко супроводжується наявністю дитячих страхів.

Кожній людині властиво чогось бояться, а дитині тим паче. Адже його оточує  необізнаний, великий, дивний світ. Інколи, дитину може налякати, те що дорослому може показатися нісенітницею. Тому, мета кожних батьків, вихователів, психологів вчасно допомогти.

Для дітей страх – це найсильніша емоція. Напевно, немає в світі людини, якій би відчуття страху не було відоме, але і діти, і дорослі хотіли б переживати це почуття якомога менше, і тому працюючи в дошкільному закладі, я помітила, що  проблема страху є актуальним питанням сьогодення для вихователів, батьків та практичних психологів, що працюють в дошкільних закладах. Кожному з нас відоме відчуття страху, яке паралізує, заковує, заставляє наше серце битися дуже швидко.

       Термін «страх» у психологічних словниках трактується як «емоція», що виникає в ситуаціях  загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіда та спрямована на джерело дійсної чи уявної загрози.

Але ж у сучасних дослідженнях страх є предметом різнопланового вивчення. Погляди на цю проблему поки що не об’єднані в єдину психологічну концепцію.

Наприклад,  О. Захаров визначає страх як афективне відображення свідомості конкретної загрози для життя і благополуччя людини.

Більшість дослідників дитячого розвитку наголошують на тому, що кожна дитина переживає періоди підвищеної чутливості до навколишнього світу, коли вона стає менш захищеною, з’являються страхи.                                       

Всі страхи діляться на 2 групи: вікові і невротичні. Вікові страхи простежуються в емоційно чуттєвих дітей як відображення їхнього психічного і особистісного розвитку. Невротичні виникають в результаті психічних потрясінь і травм, невміння дорослих  справляться з їхніми віковими проблемами, жорстокість у відношеннях, конфлікти в сімях.  В цих умовах загостряються вікові страхи, набувають невротичний хворобливий характер.

Перемогти невротичні страхи можна лише при умовах зміни батьками своїх неадекватних установ, нормалізації відносин у сім’ї, наданням дітям більше можливості для емоціонального самовираження.

Позбавлення невротичних страхів потребує терпіння і зацікавленості батьків. За страхи не можна кричати на дитину, наказувати, вимагати їх припинення.

Психолог Ст. Холл перший хто звернув увагу на те, що переживання страху пов’язане із психологією ризику.  Перші прояви відчуття страху виникають зовсім у  маленької дитини – це перше з чим зустрічаються новонароджені.  В цьому віці діти реагують на голосний різкий звук, шум,на несподівано швидкі рухи. Це пов’язано з пам’яттю про страх пережитий при народженні.

Як зазначає вчений психолог Р.Нємов, «найбільш виражені страхи бувають між 15 і 18 місяцями життя, а потім поступово зникають. З 7 місяців багато дітей проявляють певне занепокоєння, коли не має поряд мами, а з 8 місяців – бояться чужих людей. У 3 роки типовими страхами О.Захаров вважає страх від уколів, крові, замкнутого простору, темряви. У 5 років – пік страху казкових персонажів. У 5 – 6 років – виникає і швидко росте страх смерті. Саме в цьому віці у дитини формується почуття часу, простору, вона розуміє, що життя не нескінченне, що люди народжуються і помирають.

Що стосується причин виникнення страху то вони слідкуючі:

1)      Страх може бути спричиненим афективним компонентом через набутий досвід переживання, як почуття;

2)      Зумовлені гностичними компонентами через недостовірність або брак знань  про навколишні об’єкти предметного світу;

3)      Спричиненими візуальними компонентами на основі рефлексу «що таке?»;

4)      Зумовлений психомоторними компонентом;

СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ СТРАХІВ

Коли дитина вже чогось злякалась, то можна придумати й розробити з нею «програму боротьби» зі страхом. Наприклад, дитина, яка боїться темряви, вигадала цілу історію, як вона закриє її у темному підвалі, і від холоду вона загине; або ж використовуємо чарівну водичку, після розбризкування, якої розтане, і зникне страх.

Можна застосувати техніки художньої експресії:

Ліплення об’єктів страху і робота з виробами

•   аплікації емоційних станів;

•   малюнки емоцій Бім - Бома;

•   малювання настрою;

•   малювання за допомогою клубка (тривожність);

•   «шматування паперу на дрібні клаптики» — роз­кріпачення;

•   «приховані проблеми» — автор Деббі Джонс (ховаємо в порожні банки і консервуємо).

•  малювання страхів у книгу страхів (серія малюнків), зокрема «Намалюй страшний сон»;

Наприклад О.Захаров запропонував серію малюнків, для боротьби зі страхом:

1.  «У дитячому садку»;

2.  «Моя родина»;

3. «На подвір'ї»;

4.  «Родина за роботою»;

5.  «Страшний сон»;

6.  «Чого я боюся».

Підказки для дорослих

- Зняття страху залежить від того, наскільки нам вдається заспокоїти дитину, повернути їй душевну рівновагу: наскільки ми її розуміємо і ставимося до страхів. Перш за все необхідно створити таку обстановку в родині, щоб діти зрозуміли: вони без сором’язливості можуть сказати нам про все що їх налякало. І вони зроблять це тільки в тому випадку, якщо не будуть боятися нас і відчуватимуть, що ми не засуджуємо їх, а розуміємо.

-Контролюйте завжди, що ваша дитина дивиться по телебаченню. Проявіть особливу обережність, перевіряючи  саме те, що дивляться ваші діти по телебаченню. На даний час по телевізору, комп’ютеру, показують такі речі, котрі лякають, і вам звісно не потрібно погоджуватися з тим, щоб злякана дитина дивилася програми, в яких оказували кровопролиття, залякування насиллям.

-Застосовуйте вправи на розслаблення. Глибоке дихання допоможе вашій дитині розслабитися і відчувати менше страху. Взагалі діти краще використовують ці методи, ніж дорослі. Нехай ваша дитина ляже в спокійному місці, розслабиться і уявить, що він пливе на хмаринці або ж лежить на морському березі, - що не будь спокійне, розслаблююче, все те що приносить  радість.

-Встановіть грані дозволеного. Часто, ці чудовиська, котрі так бояться діти, це вони самі. Нічні страхи особливо символічні і показують, те, що відбувається в їхньому житті. Якщо поведінка дітей не піддається контролю  вдень, вони можуть подумати, що їм потрібен захист  від чудовищ вночі Їм потрібна краще організоване життя і більше дисципліни, під якою я маю в виду захист від особистої агресії. Контролюючи поведінку своїх дітей, ви можете допомогти їм заспокоїти свої страхи.

-Розповідайте спеціальні вечірні історії. В зв’язку з тим, що діти бояться головним чином речей, які не можуть контролювати, розповідайте їм вечірні історії про героїв, котрі домоглися перемог в важкій боротьбі і перемогли свій страх, про те, як справиться  з речами, котрих він боявся або ж не зумів домогтися того, про що мріяв.

-Наслідки дитячих страхів можуть бути самими різними: тривожність, агресивність, капризність, проблеми зі спілкуванням з ровесниками, комплекси, неврози, інші серйозні проблеми. Тому потрібно допомогти дитині своєчасно перебороти страхи. Але, якщо батьки бачать, що дитині страх не спричиняє особливої тривоги, можна справиться спробувати власними силами.

 

Пам’ятка для батьків

1.      Реакція батьків на страх повинна бути спокійною;

2.      Не можна залишатися байдужими, але й надмірна опіка над дитиною – не дуже добре;

3.      Спробуйте обговорити з дитиною його страх, попросіть розповісти про нього;

4.      Чим більше дитина буде говорити про страх, тим краще терапія, чим більше говорить, тим менше боїться;

5.      Ніколи не кричіть на дитину. Все що завгодно можна пояснити!

6.      Завжди говоріть дитині, що він у повній безпеці. Дитина повинна вірити вам і довіряти.

7.      Обговорюйте з дитиною його страхи. Головна мета батьків зрозуміти, що саме турбує дітей, що являється причиною страху

8.      Постарайтесь відволікати дитину. Наприклад, коли у дитини почалася паніка, займіть якою – не будь грою, поспостерігайте за чим не будь. Розмовляйте з дитиною побільше. Відволікайте дитину.

9.      Підтримуйте дитину, але не йдіть на гачку. Наприклад, якщо дитина боїться вогню, можна не  включати у його присутності газову плиту, такий вчинок заспокоїть дитину, але не звільнить  від страху.

10.  Гарно заспокоює і розслабляє, також розвиває моторику і фантазію дітей ігор з піском та водою, ліпка з пластиліну, соленого тіста, малювання за допомогою пальців рук на папері гуашу та аквареллю. Тему для гри з дитиною ви можете зробити страх темноти, чи кошмарний сон. Наприклад, можна дитину попросити намалювати те, чого він боїться. Потім подати ідею подумати і разом пофантазувати і намалювати героя  - реального або ж вигаданого персонажа, який зможе перемогти страх. Наприклад, дитина малює страшного привида, яке боїться зустріти в страшному, темному коридорі і яке йому регулярно сниться. Наступний малюнок сміливий півник, котрий може перебороти привида. Таким чином, дитина виплескує накопив шийся у неї агресію і напругу. Потім можна попросити намалювати що сталося зі страхом, куди він подівся. Наприклад, чи може вовк бути добрим? Дитина може намалювати доброго вовка, з яким можна потоваришувати.

11.   Якщо страх дуже сильний, то картин зі страхом може бути декілька, а також декілька героїв, котрі рятують його.Если страх очень сильный, то картин страха может быть несколько, а также несколько героев, спасающих ребенка. Серед цих героїв можуть фігурувати і реальні люди, наприклад батьки.

12.  Можна також обіграти  страх за допомогою ляльок. Все те саме, тільки ми не малюємо , а роздаєте ролі ляльок. Дитина сама повинна вибрати ляльку на роль свого страху із запропонованого йому набору, потім обираєте інших персонажів, гарних і поганих і ви разом розігруєте театр з гарним кінцем.Либо можно это делать с помощью кукол. Все то же самое, только вы не рисуете, а раздаете роли куклам. Ребенок сам выбирает куклу на роль своего страха из предложенного ему набора, потом выбирает других персонажей: хороших и плохих и вы вместе разыгрываете спектакль с хорошим концомм.

 

Список літератури

1.      Повякель О.М.,Скляренко О,М. Психологія дитячих страхів/Київ «Шкільний світ» 2011р,

2.      Большой психологическицй словар /Под.ред.,В.П.Зенченко, Б.Г.,Мещерякова – СПб; М.,2003.

3.      Захаров А.И.Дневніе  и ночние страхи у детей- СПб.:Речь, 2007. – 320с.

4.      Газета «Дитячий садок» № 26 (554)липень 2010.