Сім’я без батька. Проблеми та ризики для дитини.

Дедалі більше випадків, коли в класі є діти з неповних сімей. До того ж здебільшого це родини без батька, тобто материнського типу. Чи можна вважати це проблемою для школи? Чи є різниця між такими дітьми та дітьми з повних сімей у аспектах виховання, емоційного розвитку, психологічного благополуччя, сприйняття соціального середовища? Чи потребують вони особливого ставлення з боку педагогів, психологів?

---

Причини формування неповних сімей

Розпад сім’ї внаслідок розлучення подружжя. Найбільш поширеними причинами розлучень є алкоголізм, несхожість характерів, зрада або створення іншої сім’ї. Здебільшого (окрім економічних криз у країні) ініціює розлучення жінка. Це пояснюють явищем емансипації жінок, які проживають у мегаполісах.

Джерело: https://zoj.kz/populiarnie/psyhologiya/1966-nepolnaya-semya-kak-dostoyno-perezhit-razvod.html

Зростає кількість дітей, народжених поза шлюбом. Це обумовлено зміною моральних норм щодо інтимних стосунків (передусім ідеться про поширення дошлюбних зв’язків), непідготовленістю молоді до шлюбу, безвідповідальністю одного/обох батьків до своїх батьківських зобов’язань, завищенням вимог до шлюбного партнера, емансипацією жінки. Деякі фахівці пов’язують це, перш за все, з кризою сучасної сім’ї, зниженням її соціального престижу. Частка дітей народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, в Україні 2017 року склала 20,5 %.

Система стосунків матері-одиначки з дітьми

Матір-одиначка має більш виражену настанову на виховання дітей, ніж мати в повній сім’ї. Особливо це помітно в сім’ї після розлучення батьків. Процес виховання і вся система стосунків матері з дітьми емоційно насиченіші. У взаєминах матері з дитиною є дві крайнощі, які формуються, зважаючи на ставлення матері до ситуації розлучення.

Перша може бути пов’язана з проявом більш директивних заходів виховного впливу (це стосується в першу чергу хлопчиків). Мати часто з ревністю ставиться до зустрічей сина з батьком, до сина постійно відчуває емоційну незадоволеність і невдоволення, якщо помічає в хлопчика певні риси характеру колишнього чоловіка.

Джерело: https://nashemisto.dp.ua/2019/02/13/kak-oformit-posobie-na-rebenka-materi-odinochke-dnepr/

 

Другий варіант материнської поведінки в сім’ї після розлучення прямо протилежний першому. Матір прагне своїм впливом компенсувати те, чого, на її думку, діти недоотримають через відсутність батька. Така мати надміру охороняє, контролює дитину, що спричиняє формування її емоційно вразливою, безініціативною, несамостійною.

Залежно від вибраної матір’ю стратегії виховання, дитина матиме певні погляди на відсутнього члена сім’ї, деформований образ сім’ї, складні стосунки з обома батьками, нижчий рівень емоційної задоволеності, буде соціально нестабільною.

Образ сучасної мати-одиначки

Сучасна мати­одиначка має абсолютно інший образ, ніж кілька десятиліть тому. «Хочу бути матір’ю, і не хочу бути дружиною!» — принцип, який на сьогодні свідомо сповідує чимало жінок. На сучасному етапі в чоловічому суспільстві, орієнтованому на владу, силові прийоми, жінка хоче зберегти незалежність, свободу, право розпоряджатися власною долею. Вона певною мірою змагається з чоловіками за рівність, тому часто не бажає укладати шлюб, уважаючи, що тим самим позбудеться паритетності й буде змушена підкорятися чужій волі, а отже, не зможе реалізуватися як особистість. Для деяких жінок свідоме народження дитини поза шлюбом стає оптимальним способом розв’язання проблеми самотності.

Однією з найбільш вагомих причин позашлюбної народжуваності є економічна і моральна незалежність сучасної жінки, що дає їй можливість вибирати спосіб життя і стиль поведінки. Проте поступово вони починають формувати захисну філософію своєї жіночої незалежності. Жінка подібного типу прагне виховувати дитину самостійно.

Джерело: http://mama-likes.ru/advices/u-byt-mamoj-odinochkoj-kruto.html

Труднощі позашлюбних дітей

З цього приводу існують суперечливі думки й судження. Але більшість схиляється до того, що позашлюбна дитина перебуває в найменш вигідному соціальному становищі порівняно з дітьми з інших типів неповних сімей. Те, що буде супроводжувати її все життя, — це соціальна дискримінація. Будь­якій дорослій людині, а тим паче дитині важко змиритися з думкою, що вона не має батька, особливо коли матір не бажає інформувати про те, хто є її біологічним батьком.

Дитина самотньої матері з перших днів свого життя не має можливості достатньою мірою задовольнити свої найбільш актуальні психологічні потреби (низький ступінь емоційної задоволеності). Матері­одиначці дуже складно успішно поєднувати материнські функції та службові завдання, через що її дитині дістанеться менше турботи й уваги, емоційного тепла й спілкування. Цілком імовірно, що дитину рано влаштують до ясел або в дитячий садок. У цьому буде проявлятися менш виражена участь у вихованні дитини. Тому дитина з такої сім’ї позбавлена можливості набувати необхідного соціального досвіду в умовах сімейного виховання.

У міру дорослішання хлопчики матерів­одиначок дедалі частіше натрапляють на проблему браку авторитету, яким у сім’ї зазвичай є батько, а також проблему знаходження собі зразка чоловіка, здатного задовольнити «чоловічі» інтереси. Дівчата, на відміну від хлопців, легше адаптуються до мінливих умов, проте їм бракує людини, до якої вони могли б відчувати прихильність авторитету, завдяки якій могли б скласти уявлення про свого майбутнього партнера в житті. Образ чоловіка виявляється у них збіднілим, що може згодом призвести до спрощення в стосунках з представниками протилежної статі.

Існує також небезпечний варіант, коли хлопчики і дівчатка, яких виховують у сім’ях самотніх матерів, стають емоційно інфантильними, а отже, у майбутньому відчуватимуть певні труднощі в налагодженні взаємодії з представниками протилежної статі.

Учені відзначають, що дитина, яку виховує тільки матір, зазвичай дорослішає швидше, ніж дитина, яка зростає у повній сім’ї. Швидке дорослішання можливе тільки у тих дітей, чиї психічні потреби в перших трьох колах (потреба в турботі, потреба в навчанні та потреба в емоційному самоствердженні) на відповідних етапах розвитку були оптимально задоволені. Проблематичним залишається четверте коло психічних потреб дитини — потреба в соціальній орієнтації. Але й тут є винятки. Якщо дитина емоційно розвинена, у неї сформувалися гарні стосунки з матір’ю, мінімізовано комплекс «втраченого батька», тоді є шанс, що вона не розгубиться, знайомлячись із представником протилежної статі. Існує чимало прикладів, коли у формально повній, але емоційно неблагополучній сім’ї дитина наражається на серйозніші психологічні проблеми.

Загалом, у дітей з неповних сімей частіше спостерігають проблемний характер їхнього фізичного й психоемоційного розвитку, статевої ідентифікації, засвоєння соціальних норм, формування ціннісних орієнтацій тощо. Поряд із цим важливо наголосити на індивідуальності/унікальності ситуації діади матері-одиначки та її дитини, адже можливий варіант (за умови задоволення основних потреб), за якого остання розвиватиметься краще, ніж у повній, але неблагополучній родині.

Автор: С. В. Молчанова, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка

Використано інтернет-ресурс - Науково-методична література для працівників шкіл, ДНЗ та батьків - видавничої групи "Основа".