Виховання — це тонка робота розуму і серця.
В. Сухомлинський
Джерело: https://www.u-mama.ru/read/obaby/schooolers/9587.html
Напевно, майже в жодному класі немає рівних за здібностями учнів.
Ми, учителі, любимо давати своїм вихованцям характеристики: цей — сильний математик, а цей — філолог, а той — гарно малює, або спортсмен.
Мрія кожного вчителя математики — щоб усі його діти без винятку володіли логіко-математичними здібностями. У них і мислення наукове, і розвинена пам’ять, вони допитливі та послідовні, уміють проводити складні обчислення, аргументувати свою позицію, гарно розпізнають абстрактні моделі та принципи.
На жаль, у класі таких учнів небагато. Більшість — це діти, які працюють, стараються, добросовісно запам’ятовують усі правила й означення, але не завжди розуміють навчальний матеріал із першого разу. Батьки, побачивши проблему, звертаються за порадою до вчителя. На жаль, дуже часто педагоги пропонують два «виходи»:
- розв’язуйте з ним побільше вправ;
- запросіть репетитора.
Не зовсім удалою є ідея пропонувати батькам допомагати своїй дитині зрозуміти тему. Усім нам знайомо, коли батьки пояснюють дітям так, як знають, не розуміючи, що, наприклад, шестикласники вивчають пропорцію лише наприкінці І семестру, а основний спосіб розв’язування лінійних рівнянь (перенесення доданків в іншу частину з протилежним знаком) — у ІІ семестрі. Як правило, результату з такої «допомоги» небагато.
Звісно, у старших класах, коли потрібно надолужувати чималий обсяг матеріалу, який учень не спромігся вивчити раніше, без репетитора обійтися важко. Але у середній ланці варто спробувати вчитися самотужки.
На нашу думку, вчитель зобов’язаний надати батькам професійну пораду, як саме вони можуть допомогти своїй дитині. Зрозуміло, що пояснити суто математичний матеріал батькам складно. Але вони можуть і повинні розвивати логіко-математичні здібності свого школяра.
Отже, розпочинаймо заочні батьківські збори.
Ви щоденно спілкуєтеся зі своєю дитиною: розповідаєте цікаві історії, даєте доручення з домашнього господарства, виховуєте, робите зауваження. Спробуйте у процес такого спілкування внести деякі «кейси», що допоможуть розвинути логіко-математичні здібності.
Джерело: https://paidagogos.com/kak-priuchit-rebyonka-k-poryadku-sovetyi-dlya-roditeley.html
1. Формуємо вміння систематизувати.
Іноді таке вміння жартома називають «розкласти все по поличках». І це справді так.
Запропонуйте своєму школяреві самому розкласти речі в шафі або на письмовому столі так, як йому зручно. А потім попросіть пояснити, за якою системою він це зробив.
Часто чути від мам: «Я сама у нього прибираю, бо він як розкладе свої речі, то навіть сам нічого не може знайти». Проведіть аналогію: «Він як щось розв’яже, то навіть сам не зможе зрозуміти, що написав».
Не збирайте вдома замість дитини портфель (як це роблять деякі батьки!). Нехай сам привчиться брати в школу те, що буде потрібно. Навчіть його регулярно викладати з портфеля непотрібні речі, а також сміття і фантики.
Також запропонуйте дитині скласти список: що потрібно взяти у похід, купити в магазині, приготувати на свято.
Крок до математики. Знання, як і речі у шафі, не можуть бути звалені в одну велику купу. Чим логічніша і чіткіша структура знань, тим швидше учень добере певну формулу для розв’язування, відповідний метод тощо.
2. Формуємо вміння працювати за алгоритмом і складати алгоритм.
Розписуйте дитині завдання: що і у якому порядку вона повинна зробити. Має бути чітко сформований алгоритм (наприклад, прибирання у помешканні: поскладати речі, витерти пил, прибрати пилосмоком, винести сміття, помити підлогу). Аналогічне правило, як останнім із сім’ї виходити з помешкання: перевірити, чи вимкнені світло, комп’ютер, закриті крани, вимкнена газова плита, зачинені вікна, двері… Іноді ми навіть не помічаємо, скільки таких алгоритмів у повсякденному житті. Привчайте чітко їх виконувати.
Навчіть дитину складати плани. Наприклад, у якій послідовності слід готувати борщ, замовляти квитки через інтернет, прокладати маршрут подорожі.
Це особливо важливо для тих, хто в майбутньому хоче стати ІТ-спеціалістом.
Крок до математики. Алгоритми важливі, коли визначається порядок дій в обчисленні значення арифметичного виразу, під час розв’язування рівнянь, роботи з формулами, розв’язування задач за діями, перетворення виразів.
Учень також повинен уміти складати план розв’язання задачі, план побудови, передбачати наступні кроки в розв’язуванні, а також передбачати кінцевий результат своєї роботи.
3. Формуємо вміння аналізувати.
Припустімо, ваш школяр складає список якихось необхідних речей. Проаналізуйте його разом. Чи немає зайвого, чи все передбачено? Чи раціональним є цей набір? (Наприклад, чи передбачено, що у поході світлі речі брудняться швидше?) Звісно, тут неважко отримати спротив зі сторони дитини (у підлітковому віці вони впевнені, що все знають найкраще). І деякі мами «здаються»: нехай носить зайве, як такий розумний. Можливо, це непогана виховна тактика. Але не навчальна.
Крок до математики.Аналіз результату, вміння відкидати зайве дуже необхідні під час розв’язування рівнянь. (Як часто учні забувають про ОДЗ, і як часто через такі дрібниці втрачають бали на ЗНО?)
Таке вміння дуже важливе, коли дають відповідь на питання «Скільки розв’язань має задача?». Також учень мусить уміти аналізувати результат у прикладних задачах. Учителі математики можуть пригадати безліч випадків, коли школярі отримують відповідь «півтора землекопи» й особливо цим не переймаються.
4. Формуємо вміння оцінювати.
Те, що нам, дорослим, здається очевидним, не завжди є таким в очах дитини. Для багатьох учнів навіть ті речі, що зустрічаються в прикладних задачах, є дуже абстрактними.
Гуляючи з дитиною, поміркуйте разом, скільки метрів ви пройшли, з якою приблизно швидкістю. Визначте приблизно, на якій відстані від вашого будинку розташовані школа, поштамт, вокзал, автобусна зупинка.
Роблячи заготівлі на зиму, навчіть дитину розрізняти банки об’ємом 0,5 літра, 1 літр тощо. Аналогічно місткість склянок, каструль тощо.
На присадибній ділянці з’ясуйте, наскільки велика ділянка площею 1 сотка, 1 га.
5. Виховуємо охайність.
Часто доводиться чути від батьків: «Він пише, як курка лапою». Вони з цим дуже «борються». Виривають аркуші із зошита, змушують переписувати розв’язання по декілька разів.
Звісно, учнівські зошити повинні бути охайними. Але чи в зошитах проблема? До охайності потрібно привчати у повсякденному житті. Прибирати іграшки з підлоги, мити за собою посуд, відносити брудні шкарпетки у ванну кімнату, не залишати обгортки від цукерок на тумбочці. І напевно, дорослі повинні показувати приклад своїм чадам.
Крок до математики. Неохайність у навчанні — це не тільки бруд і закреслені букви. Це ще й неуважність. І «загублені» дужки або знак «мінус», неправильно списана вправа, і, відповідно, неправильний результат.
6. Виховуємо культуру мовлення.
Навчайте дитину чітко висловлювати свої думки. Неодноразово спостерігала, як дитина ще не висловила свою думку до кінця, а мама, розуміючи своє дитя з півслова, радісно поспішає виконувати, відповідати.
Так само і на уроках. Учень скаже два слова і сподівається, що решту вчитель за нього додумає сам. Потім ще й ображається: «Я ж це саме говорив, а ви сказали, що неправильно». Відповідно деякі учні пишуть пояснення до задач як-небудь, не дбаючи про те, що слід чітко висловити думку.
Отже, навчіть свою дитину правильно формулювати речення, переконувати вас у необхідності чогось, доводити правильність своєї думки.
Крок до математики. Хоча прийнято вважати, що мова математики — це формули і числа, насправді вміння висловлюватись у математиці потрібне і під час пояснення дій, і в процесі доведення, й обґрунтування побудов, і в багатьох інших випадках.
7. Готуємо до реального життя
Усіляко давайте зрозуміти своєму школяреві, що принаймні, елементарні математичні знання необхідні у сучасному житті. Залучіть дитину до розв’язування практичних задач: порахувати, скільки рулонів шпалер потрібно купити для ремонту помешкання, скільки метрів тканини для пошиття постільної білизни, скільки приблизно грошей потрібно взяти із собою в магазин.
Татові може знадобитися обчислити відстань певного маршруту і відповідно необхідну кількість пального.
Якщо тато майструє — ще краще. У пригоді можуть стати навіть синуси і косинуси для визначення певних кутів.
Важливо і вміти швидко лічити усно. Якщо ви робите якісь нескладні обрахунки, цікавтеся у дитини. Можливо, ви швидше знайдете відповідь, але зайвий раз потренувати пам’ять учня не завадить.
Цікава вправа для усної лічби: під час прогулянки з дитиною звертайте увагу на номери автомобілів, які проїздять повз вас. Зазвичай вони чотиризначні. Спробуйте виконати з ними різні вправи. Наприклад, номер машини АА 4236 ОІ. Відкинемо букви, а з цифрами «пограємось».
42 + 36 =
42 – 36 =
4ˑ2ˑ3ˑ6 =
4 + 2 + 3 + 6 =
Визначте, парним чи непарним є число 4236; чи ділиться воно на 3, 9 тощо. Таких усних вправ можна скласти багато. Така «гра» тренує спостережливість, уважність, пам’ять і, звісно, формує обчислювальні навички.
Крок до математики. За звітами Українського центру оцінювання, саме задачі практичного змісту спричиняють в учнів багато утруднень.
Джерело: http://playmap.ru/flash/logika/
8. Розвиваємо логічне мислення
Перш за все, за допомогою логічних ігор. Гра — це природне бажання всіх дітей і багатьох дорослих. Це нормально, коли людина у вільну хвилину розважає себе. Але ігри різняться. Поцікавтеся, у що саме грає ваша дитина. Запропонуйте замість «стрілялок» погратися у логічні ігри (наприклад, японські кросворди і судоку, гру 2048). Зрештою, у Всесвітній мережі їх безліч. Спробуйте дібрати ті, що розвивають логічне мислення.
Крок до математики. Логічні ігри розвивають кмітливість, уміння обґрунтувати початок розв’язання задачі та спланувати власні дії, уміння «упіймати» певну думку, ухвалити неординарне рішення. І, головне, оскільки це гра, наслідки не будуть катастрофічними. Ми просто набуваємо досвіду.
9. Розвиваємо уяву.
Пограйте з дитиною у гру «Якби я був…». Запропонуйте проаналізувати певну ситуацію з точки зору різних осіб: учня, мами, тата, учителя, героя мультфільму, кота, хом’ячка, тощо. Наприклад, на вулиці дощить. Проаналізуйте позитивні та негативні наслідки і можливі думки з цього приводу певного героя. Інше запитання «Якби я зміг…». Наприклад, переставити шафу у кімнаті. Поміркуйте, що від цього зміниться на краще, а що погіршиться.
Крок до математики. Ця гра вчить спрямовувати творчий пошук у різних напрямках, використовувати різні стилі мислення. Отже, учень під час розв’язування задачі прискіпливо вивчатиме умову, шукатиме різні прийоми розв’язання, продумуватиме можливі добудови, тощо.
10. Виховуємо вміння самоорганізовуватися.
Часто чуємо від батьків: «Задали стільки уроків, що дитина вчила до опівночі». У 99 випадках із 100 — це неправда. Простежте, чим займається ваша дитина у той час, коли «за легендою» вона вчить уроки.
Орієнтовні варіанти
- Шукаю інформацію в комп’ютері, принагідно трішки пограюсь, дізнаюся, що там у соцмережах.
- Захотілось чаю. І бутерброд… і зараз ще щось розігрію…
- Зателефоную до однокласника, поцікавлюся, що задано… Ще трішки побалакаю про все на світі.
- Просто розмірковую над задачею … І не тільки. Трішки помріяти не завадить.
Ще одна поширена думка: «Дитина не відвідує гуртків, бо тоді не встигатиме вчитися».
Насамперед зрозумійте, що учень, який після уроків ще десь займається, значно краще вміє організовувати свій час і встигає більше, ніж той, який нічим не зайнятий. Тому знайдіть для свого школяра цікавий гурток, навіть два. Якщо немає гуртка — давайте домашні доручення. Відводьте для виконання домашнього завдання конкретний час і стежте, аби дитина дотримувала цього регламенту.
11. Виховуємо прагнення досягти успіху.
На питання «Що краще? Бути чоботарем серед Наполеонів чи Наполеоном поміж чоботарів?» кожен має свою відповідь.
Дитина постійно розвивається. Спочатку їй цікаво розмальовувати картинки, потім вона сама малює кольоровими олівцями, а потім — фарбами. Людина мусить поступово ставити перед собою дедалі складнішу мету, інакше вона припиняє розвиватися. Навчіть свою дитину отримувати задоволення від того, як вона виконує складні завдання. Зрозуміло, що у неї не одразу все вийде. І пиріг може підгоріти, і табуреточка може бути кривенька (тато підправить!), і сукню доведеться перешити на лялькову. Але якщо учень не родокладаєбить жодних зусиль — він нічого не досягає. Так і в математиці — можна зупинитися на простих прикладах на множення, а можна розвиватись і, докладаючи зусиль, розв’язувати складні задачі. Розділіть із дитиною радість, якщо у неї така задача нарешті розв’яжеться.
Отже, як бачите, це поради не про те, як слід займатися з дитиною математикою. Це поради про те, як слід виховувати дитину, як поводитися з нею, щоб у неї максимально розвивалися логіко-математичні здібності, які, у свою чергу, сприятимуть кращому засвоєнню математичних знань.
Автор О. Р. Юрко, учитель математики вищої категорії, учитель-методист Рівненської ЗОШ №20
Використано інтернет-ресурс - Науково-методична література для працівників шкіл, ДНЗ та батьків - видавничої групи "Основа".
